четвер, 7 квітня 2022 р.

День здоров'я!


 З нагоди Всесвітнього дня здоров'я 7 квітня в ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" практичним психологом Сніжаною Бриндзак було проведено заняття з учнями Центру на тему: "Здоров'я людини - найвища цінність". Метою заняття було розвивати і зміцнювати знання щодо формування здорового способу життя учнів. Практичною частиною була вправа "Колесо життєвого балансу". З проблемою пошуку життєвого балансу стикаються практично всі люди, на щось ми витрачаємо більше сил, а на щось їх і зовсім не залишається. За допомогою колеса життєвого балансу  учасники заняття визначили проблемні сфери свого життя, на які потрібно звернути увагу. Адже все, що відбувається в нашому житті випливає на наше здоров'я.















понеділок, 28 березня 2022 р.

 

Не панікувати: як це зробити на практиці?



Спокійна впевненість. Те відчуття, до якого я прагну.

Спокійна, бо підготовлена. Впевнена, бо вірю в силу людей і правди.

Через російську агресію ми чуємо “не панікувати” частіше, ніж будь-коли. Уже око сіпається від цієї фрази, адже втілювати її у нашу реальність непросто. Тому ділюся 5 порадами, які допомагають не панікувати мені самій. Це не директивне керівництво для застосування, а мій спосіб підтримати кожного українця. Сподіваюся, вони зміцнять вашу внутрішню стійкість й додадуть сили.

№1 ПОДИВІТЬСЯ В ОЧІ СТРАХУ Й СТАНЬТЕ СИЛЬНІШИМИ ЗА НЬОГО

Страх — це перше, що відчуває людина в очікуванні війни. Це нормально, але лише за умови, що ви не купаєтеся у ньому, а з ним працюєте. Страх мотивує розбиратися. Беремо папір, ручку і виписуємо усе чого боїмося зараз, прописуємо сценарії розвитку подій (оптимістичний, реалістичний і песимістичний), думаємо про те, що будемо робити в будь-якому сценарії. Дивимося на ситуацію з різних боків. Це для мене “глянути в очі страху”, щоб стати сильнішою за нього. Голова в пісок — це не рішення.


№ 2 ВІРТЕ У СЕБЕ  Й ПІДГОТУЙТЕСЯ ЯК МОЖЕТЕ

Ніхто не знає, як правильно діяти саме вам. Крапка. Складати  “тривожну валізку” чи ні, читати новини чи ні, їхати кудись чи залишатися в країні. Ви маєте право на вибір, але робіть його усвідомлено, а не стадним інстинктом. Прислухайтеся до себе, дослідіть інформацію (брошури дій в надзвичайних ситуаціях, наприклад), увімкніть критичне мислення, обговоріть всередині родини. Це додасть впевненості й розуміння, що ви підготувалися як змогли.


№ 3 ОБЕРІТЬ СВІЙ ФОРМАТ СПОКОЮ

Оберіть те, що приносить вам найбільше спокою в цій ситуації. Якщо вам хтось каже, що валізка першої необхідності — це повна дурня, але вам від того спокійніше що вона є, то складіть її, хай вона буде. Не хочете читати новини — ваше право, але потурбуйтеся, щоб хтось з близьких вас інформував про важливі події в країні.

Ось я почала читати історичний роман “Історія Русів” та слухати Яніну Соколову, зробила запас продуктів  на один тиждень — усе це мене заспокоює.


№ 4 НЕ ЗАСУДЖУЙТЕ ІНШИХ ЗА ЇХНІЙ ВИБІР

Інформуйте своє оточення, але не нав’язуйте своєї позиції. Не засуджуйте вибір інших людей. У цій ситуації кожен вирішує з огляду на власні пріоритети й кожен буде жити з наслідками свого рішення. Не критикуйте тих, хто виїжджає за кордон. Якщо люди геть не витримують стрес, можливо, їм справді варто виїхати з країни на певний час. Тоді в Україні лишаться ті, що зможуть бути витривалими в умовах тиску, в результаті зросте середній показник стресостійкості суспільства і воно стане ще якіснішим в обороноздатності.

Втім війна не тільки фізична, щодня відбувається протистояння інформаційне, психологічне й ціннісне. Тому пам’ятайте про це, коли обираєте мову спілкування, принципи, способи як вести бізнес, рішення де працювати, що купувати, куди поїхати й кого підтримувати — це ваш вибір, який має значення.


№ 5 ЖИВІТЬ ТУТ І ЗАРАЗ, А НЕ КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА

Повномасштабна війна може бути якщо не зараз, то через тиждень, місяць, рік, 5 років. На жаль. Але нам з цим потрібно навчитися жити  й не просто жити, а радіти цьому життю, робити улюблену справу, ростити дітей, розвиватися самим й розвивати когось, цінувати сьогоднішній день та впевнено дивитися в майбутнє. Цей критичний час — насправді доречний момент, аби розібратися у своїх цінностях, пріоритетах, поглядах на життя своє і своїх дітей.


НАОСТАНОК

Я вірю в Україну як ніколи раніше. Наша країна бореться за своє існування вже сотні років і саме завдяки цій боротьбі ми живемо зараз, говоримо українською й творимо прекрасне у цьому світі. Команда “Пошуршимо?” завжди буде вашою підтримкою у цих питаннях. Ми разом у цій боротьбі. Спокійні та впевнені в перемозі України й кожного з нас.


вівторок, 1 червня 2021 р.

7 МІФІВ ПРО ПСИХОЛОГІЧНУ ДОПОМОГУ 

Міф №1: Психологічна допомога – лише для хворих.

 Міф базується на помилковому судженні, що до психологів звертаються лише «ненормальні». Якщо людина здорова, то вона, начебто, сама може розібратися з усіма своїми проблемами. Насправді це міф. Приміром, коли у побуті виходить з ладу фен, праска або пилосос – ми йдемо до вузьких фахівців, але коли «ламаються» стосунки із зовнішнім світом, або із самим собою (втрата впевненості, розлучення, втрата близької людини, інші кризові стани), ми думаємо, що можемо впоратися самотужки. Чому ж існує такий дисбаланс? Справа у відсутності культури звернення за психологічною допомогою. В сучасному українському соціумі вона лише формується. Наші батьки, бабусі-дідусі не мали досвіду й навіть можливості набути його, в той час, як у Європі практична психологія з’явилася ще наприкінці ХІХ століття та безперервно розвивається до наших днів. На Заході вважається, що звернутися за психологічною допомогою – так само природньо, як прийти із застудою до терапевта. Окрім того, набагато простіше «лагодити» стосунки на самому початку, коли проблема ще не набула загрозливих масштабів і не стала нагадувати лавину, яка змітає усе на своєму шляху. 

 Міф №2. Кожна людина – психолог, лише в одних є диплом, а в інших – нема. 

 Суть міфу: психолог – це спеціаліст мовного жанру, робота якого зводиться до пустої балаканини: навіщо до нього йти, коли можна поговорити з рідними або друзями? Насправді ж друзі – це ті, кого ми самі обираємо у наше найближче оточення. Ми висловлюємо один одному розуміння й усе, в чому відчуваємо потребу співпереживання. Безумовно, будь-яка душевна розмова має певний терапевтичний ефект: ми отримуємо підтримку та відчуття повної безпеки, однак є одне суттєве «але»: наш друг є зацікавленою стороною і не може бути об`єктивним. Коли ж людина відчуває потребу якісних змін у стосунках з оточуючими, вона може отримати їх лише у парі з фахівцем, який допоможе усвідомити справжні мотиви, бажання та конфлікти, які розігруються у її внутрішньому світі. Психолог не буде сприяти використанню звичних та неконструктивних моделей поведінки. Також професіонал не буде використовувати людину задля задоволення власних життєвих потреб, наприклад, у дружбі, сексі, чи для маніпуляцій.

 Міф 3. Психолог – добра душа і завжди підтримає та підбадьорить.

 Суть міфу: психолог або психотерапевт – фахівець, який не може заподіяти біль. Він має право лише на підтримку і якщо людина відчуває душевний дискомфорт – то це “неправильний” психолог. Насправді ж завдання психолога – не підбадьорювати та потурати. Це міф. На сеансах людина може відчувати дискомфорт, спротив і навіть бажання накивати п’ятами. Також важливо розуміти, що психолог може підбадьорити на початку, коли людині потрібні ресурси, але рано чи пiзно настає момент «терапевтичної інтервенції», на кшталт: «а тепер по-чесному, без дурнів, що ти хочеш насправді?».

 Міф №4. Ви ж психолог – от і скажіть, що робити. 

 Міф базується на переконанні, що основне завдання психолога – швидко розібратися у проблемі та позбутися її (дати пораду), для чого сам психолог повинен мати великий життєвий досвід. Однак тут є кілька пасток: якщо шукати психолога за цим критерієм, то швидше за все людина й справді отримає чимало порад, але, чи потрібен їй чужий життєвий досвід? І по-друге – результат може бути протилежний (стане ще важче). Насправді, давати поради – не завдання психолога. По суті, очікування порад – це свідоме або несвідоме перекладання відповідальності. Основним завданням психолога є допомогти людині розібратися у проблемі та вирішити її самотужки, адже кожен життєвий досвід індивідуальний, зі своїми помилками та перемогами, і лише сама людина знає, як і що для неї буде найкращим. Психолог, у свою чергу, повинен створити безпечний простір для пошуку відповідей на усі питання. 

 Міф №5. Психолог бачить людей наскрізь та володіє надзвичайними здібностями. 

 Чимало людей уявляють психолога саме таким: ясновидцем або магом, який може за короткий час скласти вичерпний психологічний портрет, описати минуле або передбачити майбутнє. Це теж міф. Жоден психолог не може пророкувати майбутнє, але здатен, у певному сенсі, прогнозувати та відображати деякі аспекти особистості людини, приховані від неї самої. Психолог – не мудрець та не гуру, який знає про усе на світі. Ясновидіння чи управління енергією всесвіту – не його інструментарій. Реальні надздібності психолога – це його знання та навички, які він отримав та вдосконалює протягом усього життя. 

 Міф 6. Психолог не зможе допомогти людині, якщо він сам не побував у схожій ситуації. 

 Міф ґрунтується на тому, що психолог, начебто, не може допомогти, якщо сам не був «у моїй шкурі»: не розлучався, не втрачав близьких, не був топ-менеджером. Уже в самому очікуванні схожості проявляється потреба в позитивному перенесенні: якщо такий як я – то зрозуміє. Однак ймовірність того, що подібне очікування сприятиме конструктивній роботі, невелика. Психолог не обов’язково повинен побувати у подібній ситуації. Найчастіше персональний та неопрацьований травматичний досвід несе певну загрозу, руйнуючи необхідну відстороненість фахівця. Якщо ж таке трапляється – то це рішення проблеми із досвіду психолога як людини, а не фахівця, без залучення необхідних ресурсів того, хто звернувся за допомогою. 

 Міф №7. Психолог – це людина, у якого не може бути своїх проблем. 

 Класичний стереотип. Психологи – звичайні люди, які за дверима кабінету занурюються у повсякденні клопоти, втрачають професійну гостроту зору та здатність до неупередженої аналітики. І це нормально. Звісно, специфічний досвід психолога надає йому певні переваги: здатність витримувати невизначеність, готовність приймати зміни, формувати міцні стосунки, але навіть професійний інструментарій не може вберегти людину від життєвих втрат, або помилок – і тут психолог сам, або за допомогою колег знаходить власне вирішення проблеми.

****

З ким працює психолог?


Психолог працює зі здоровими людьми, які не почувають себе щасливими або мають труднощі у вирішенні проблем, у відношеннях з іншими або у досягненні бажаної мети.

У яких ситуаціях може допомогти психолог?

Психолог виступає певним дзеркалом, дає людині можливість побачити своє життя, проблеми збоку. Застосувати все те, що може допомогти звести містки між собою і собою, собою і людьми, соціумом.

Шляхи вирішення проблем закладені в самій людині, необхідно лише допомогти усвідомити їх.

Коли потрібно звертатися до психолога?

• Якщо проблема не розв'язується тривалий час;

• Якщо Ви знаєте, як розв'язати проблему, але вам все-таки потрібна допомога;

• якщо Вас щось тривожить щось у вашій поведінці, але ви не можете зрозуміти причину;

• Якщо у Вас сімейні проблеми і це відбивається на вашому емоційному стані.