7 МІФІВ ПРО ПСИХОЛОГІЧНУ ДОПОМОГУ
Міф №1: Психологічна допомога – лише для хворих.
Міф базується на помилковому судженні, що до психологів звертаються лише «ненормальні». Якщо людина здорова, то вона, начебто, сама може розібратися з усіма своїми проблемами. Насправді це міф. Приміром, коли у побуті виходить з ладу фен, праска або пилосос – ми йдемо до вузьких фахівців, але коли «ламаються» стосунки із зовнішнім світом, або із самим собою (втрата впевненості, розлучення, втрата близької людини, інші кризові стани), ми думаємо, що можемо впоратися самотужки. Чому ж існує такий дисбаланс? Справа у відсутності культури звернення за психологічною допомогою. В сучасному українському соціумі вона лише формується. Наші батьки, бабусі-дідусі не мали досвіду й навіть можливості набути його, в той час, як у Європі практична психологія з’явилася ще наприкінці ХІХ століття та безперервно розвивається до наших днів. На Заході вважається, що звернутися за психологічною допомогою – так само природньо, як прийти із застудою до терапевта. Окрім того, набагато простіше «лагодити» стосунки на самому початку, коли проблема ще не набула загрозливих масштабів і не стала нагадувати лавину, яка змітає усе на своєму шляху.
Міф №2. Кожна людина – психолог, лише в одних є диплом, а в інших – нема.
Суть міфу: психолог – це спеціаліст мовного жанру, робота якого зводиться до пустої балаканини: навіщо до нього йти, коли можна поговорити з рідними або друзями? Насправді ж друзі – це ті, кого ми самі обираємо у наше найближче оточення. Ми висловлюємо один одному розуміння й усе, в чому відчуваємо потребу співпереживання. Безумовно, будь-яка душевна розмова має певний терапевтичний ефект: ми отримуємо підтримку та відчуття повної безпеки, однак є одне суттєве «але»: наш друг є зацікавленою стороною і не може бути об`єктивним. Коли ж людина відчуває потребу якісних змін у стосунках з оточуючими, вона може отримати їх лише у парі з фахівцем, який допоможе усвідомити справжні мотиви, бажання та конфлікти, які розігруються у її внутрішньому світі. Психолог не буде сприяти використанню звичних та неконструктивних моделей поведінки. Також професіонал не буде використовувати людину задля задоволення власних життєвих потреб, наприклад, у дружбі, сексі, чи для маніпуляцій.
Міф 3. Психолог – добра душа і завжди підтримає та підбадьорить.
Суть міфу: психолог або психотерапевт – фахівець, який не може заподіяти біль. Він має право лише на підтримку і якщо людина відчуває душевний дискомфорт – то це “неправильний” психолог. Насправді ж завдання психолога – не підбадьорювати та потурати. Це міф. На сеансах людина може відчувати дискомфорт, спротив і навіть бажання накивати п’ятами. Також важливо розуміти, що психолог може підбадьорити на початку, коли людині потрібні ресурси, але рано чи пiзно настає момент «терапевтичної інтервенції», на кшталт: «а тепер по-чесному, без дурнів, що ти хочеш насправді?».
Міф №4. Ви ж психолог – от і скажіть, що робити.
Міф базується на переконанні, що основне завдання психолога – швидко розібратися у проблемі та позбутися її (дати пораду), для чого сам психолог повинен мати великий життєвий досвід. Однак тут є кілька пасток: якщо шукати психолога за цим критерієм, то швидше за все людина й справді отримає чимало порад, але, чи потрібен їй чужий життєвий досвід? І по-друге – результат може бути протилежний (стане ще важче). Насправді, давати поради – не завдання психолога. По суті, очікування порад – це свідоме або несвідоме перекладання відповідальності. Основним завданням психолога є допомогти людині розібратися у проблемі та вирішити її самотужки, адже кожен життєвий досвід індивідуальний, зі своїми помилками та перемогами, і лише сама людина знає, як і що для неї буде найкращим. Психолог, у свою чергу, повинен створити безпечний простір для пошуку відповідей на усі питання.
Міф №5. Психолог бачить людей наскрізь та володіє надзвичайними здібностями.
Чимало людей уявляють психолога саме таким: ясновидцем або магом, який може за короткий час скласти вичерпний психологічний портрет, описати минуле або передбачити майбутнє. Це теж міф. Жоден психолог не може пророкувати майбутнє, але здатен, у певному сенсі, прогнозувати та відображати деякі аспекти особистості людини, приховані від неї самої. Психолог – не мудрець та не гуру, який знає про усе на світі. Ясновидіння чи управління енергією всесвіту – не його інструментарій. Реальні надздібності психолога – це його знання та навички, які він отримав та вдосконалює протягом усього життя.
Міф 6. Психолог не зможе допомогти людині, якщо він сам не побував у схожій ситуації.
Міф ґрунтується на тому, що психолог, начебто, не може допомогти, якщо сам не був «у моїй шкурі»: не розлучався, не втрачав близьких, не був топ-менеджером. Уже в самому очікуванні схожості проявляється потреба в позитивному перенесенні: якщо такий як я – то зрозуміє. Однак ймовірність того, що подібне очікування сприятиме конструктивній роботі, невелика. Психолог не обов’язково повинен побувати у подібній ситуації. Найчастіше персональний та неопрацьований травматичний досвід несе певну загрозу, руйнуючи необхідну відстороненість фахівця. Якщо ж таке трапляється – то це рішення проблеми із досвіду психолога як людини, а не фахівця, без залучення необхідних ресурсів того, хто звернувся за допомогою.
Міф №7. Психолог – це людина, у якого не може бути своїх проблем.
Класичний стереотип. Психологи – звичайні люди, які за дверима кабінету занурюються у повсякденні клопоти, втрачають професійну гостроту зору та здатність до неупередженої аналітики. І це нормально. Звісно, специфічний досвід психолога надає йому певні переваги: здатність витримувати невизначеність, готовність приймати зміни, формувати міцні стосунки, але навіть професійний інструментарій не може вберегти людину від життєвих втрат, або помилок – і тут психолог сам, або за допомогою колег знаходить власне вирішення проблеми.
****
З ким працює психолог?
Психолог працює зі здоровими людьми, які не почувають себе
щасливими або мають труднощі у вирішенні проблем, у відношеннях з іншими або у
досягненні бажаної мети.
У яких ситуаціях може допомогти психолог?
Психолог виступає певним дзеркалом, дає людині можливість
побачити своє життя, проблеми збоку. Застосувати все те, що може допомогти
звести містки між собою і собою, собою і людьми, соціумом.
Шляхи вирішення проблем закладені в самій людині, необхідно
лише допомогти усвідомити їх.
Коли потрібно звертатися до психолога?
• Якщо проблема не розв'язується тривалий час;
• Якщо Ви знаєте, як розв'язати проблему, але вам все-таки
потрібна допомога;
• якщо Вас щось тривожить щось у вашій поведінці, але ви не
можете зрозуміти причину;
• Якщо у Вас сімейні проблеми і це відбивається на вашому
емоційному стані.
.jpg)
